За Базовою програмою "Я у Світі" створити в дошкільному закладі розвивальний життє­вий простір означає забезпечити сукупність умов, атмосфе­ру, як найсприятливішу для прогресивного розвитку свідо­мості та поведінки дошкільника. Розвивальними слід вважа­ти умови, які підживлюють природні сили дитини, сприя­ють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачують знанням основ філософії життята практичними на­вичками, вдосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлен­ня особистісного досвіду, формують реалістичні образи сві­ту та власного "Я", елементарну систему морально-ду­ховних цінностей, корисні гармонійному розвитку, базуються на знанні вікових та індивідуальних можливостей вихованців. Оскільки життєвий простір — категорія інтегрована, яка охоплює всі сфери та аспекти життєдіяльності дошкільника, завдання педагога — створити оптимальні для його особис­тісного зростання умови у сферах: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам"

Предметно-розвиваюче середовище в ЗДО

Поняття “розвиваюче середовище” було введено Дж.Равеном
як простір розвитку компетентності. «У такому середовищі, - за словами Дж.Равена, - люди мають можливість прагнути до цілей, які їх цікавлять, і у процесі їх досягнення розвивати свою компетентність». Розвиваюче середовище для дитини - простір дитинства – простір широких можливостей, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку дитини.

Правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку. Тому створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігрового середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Середовище має бути джерелом збагачення дитячої діяльності.

«Предметно-розвиваюче середовище» - це система матеріальних об'єктів і засобів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст розвитку її духовного і фізичного стану відповідно до вимог основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти; це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності.

Одна з основних умов створення в дошкільних навчальних закладах будь-якого типу розвивального довкілля для дітей дошкільного віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що:

• пріоритетною метою виховання є формування гармонійної і всебічно розвиненої особистості;
• завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини, у задоволенні її природних нахилів і потреб;
• дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: "Не поруч, не над, а разом".
  

  Організація розвивального середовища для дітей дошкільного віку має свою специфіку, зумовлену насамперед особливостями психології та фізіології дітей.

  Основні вимоги до обладнання ігрових куточків (центрів, зон):

• Усі іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники об'єднуються за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (сюжетно-відображувальної, будівельної, рухової тощо).
• Більшість дидактичних матеріалів, іграшок та картинок мають бути поліфункціональними, тобто використовуватися по-різному, залежно від мети діяльності.
• Усі іграшки, незалежно від їхньої класифікаційної приналежності, групуються так, щоб вони відповідали за розмірами одна одній, зростові дітей і стаціонарному предметному оточенню, в якому малята зазвичай граються.
• Середовище має містити як відомі дитині компоненти, так і нові, незнайомі, які забезпечують її пізнавальний розвиток. Поповнюючи обладнання в куточку, вихователь має дотримуватися принципу поступового ускладнення, тобто вносити в групу нові іграшки та ігри згідно з вимогами програми та тими знаннями, яких діти набувають на заняттях. Кожну нову іграшку слід обов'язково обіграти, зробити дітям сюрприз.
• Рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики (від приготування їжі для ляльки до її лікування тощо).
• Предметно-ігрове середовище має бути динамічним і мобільним, щоб діти вчилися активно ним користуватися, а також щоб забезпечувати їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватися, видозмінюватися і легко переноситися з одного центру в інший.
  

  Основні принципи облаштування розвивального довкілля для дітей раннього віку в дошкільних навчальних закладах:

  Принцип взаємодії означає, що провідною умовою впровадження особистісно орієнтованої моделі взаємодії дорослого з дітьми є встановлення між ними позитивних стосунків. Для реалізації цього принципу важливо, по-перше, створити в групі дітей доброзичливу психологічну атмосферу (партнерське спілкування між педагогом і дітьми); по-друге, обладнати групові кімнати меблями різної висоти, щоб і вихователь, і дитина мали можливість наближатися до позицій одне одного.

• Принцип активності, самостійності й творчості полягає в тому, що діти, діючи в організованому предметно-ігровому середовищі, мають змогу розвивати власні інтереси, певні риси характеру, емоції та почуття. Під час практичної діяльності малюки вправляються у виконанні завдань різного ступеня складності, вчаться досягати бажаного результату, проявляючи наполегливість, ініціативність, вносять елементи новизни. Таким чином, діти активно пізнають навколишню дійсність, у них розвиваються інтелектуальні, вольові та емоційні здібності.

• Принцип динамічності полягає в тому, що предметне довкілля, яке оточує дитину, змінюється залежно від її віку, індивідуальних особливостей, пори року, тем, які вивчаються. Так, трирічні діти спроможні самостійно вносити зміни в куточки розвивального середовища. Вони приносять з дому цікаві речі, альбоми, вироби, виготовлені батьками, щоб доповнити й збагатити інтер'єр групової кімнати дитячого садка. Завдання ж вихователя – зберегти цілісність розвивального середовища, не перевантажувати дітей зайвою кількістю ігр.
• Принцип вільного центрування передбачає створен­ня певних куточків залежно від програми навчання і виховання дітей. Це дає їм змогу займатися одночасно різ­ними видами діяльності за власними бажаннями та інтересами (розглядати ілюстрації, гратися, виконувати вправи тощо), не заважаючи одне одному. Вони також мають змогу за власним вибором переходити від одного центру діяльності до іншого, від спокійних занять до активних.рашок та атрибутів, сприяти раціональному їх використанню.
• Принцип емоційного комфорту передбачає створення в групі домашнього затишку – атмосфери, в якій дитина почувається психологічно врівноважено. Це досягається оформленням предметно-ігрового середовища репродукціями картин, живими та штучними квітами, ікебанами, настінними керамічними тарілками, декоративними виробами тощо.
• Принцип естетичності полягає у правильному доборі обладнання за кольором, формою, розмірами та в оптимальному розміщенні предметів у предметно-ігровому середовищі. Це сприятиме формуванню в дітей художнього смаку, естетичних почуттів.
• Принцип зв'язку з реальним життям передбачає відповідність розвивального предметного середовища сучасним вимогам, тобто соціокультурним особливостям суспільства, в якому діти живуть. Йдеться про забезпечення середовища сучасною технікою (її іграшковими аналогами), сучасними художніми засобами; про врахування належності дітей до певного етносу, культури і побуту рідного народу. Саме тому предметно-ігрове середовище в дошкільних навчальних закладах різних регіонів має свою специфіку.
• Принцип урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що добирання матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців. Дії з іграшками – перші практичні дії малюка, вони задовольняють і стимулюють його потреби у рухах, у роботі аналізаторів. Але організм дитини розвивається поступово, тож і її іграшки мають "розвиватися" так само поступово. Починаючи з другого року життя, дітям пропонуються усі види іграшок: образні, транспортні, заводні, музичні, дидактичні, іграшки-меблі, фігурки тварин, будівельні набори, іграшки спортивного характеру. Матеріали, які створюють предметне середовище, мають зберігатися на поличках або в шафах, до яких дитина матиме вільний доступ.