Від зими і до зими

Сніжинки - пушинки легенько кружляють,
На землю тихенько, як ковдра. лягають.
Співають іїй пісню: Ти спи, засинай.
І весноньку любу у сні зачекай.

Розтанемо скоро, лиш сонце зігріє.
Струмочком легенько з гори потечем.
Дерева і трави про весну всі мріють.
А ми повернемося теплим дощем.

А потім і літо, зеленії трави.
І вітер у листі блукатиме вдень.
Метелики й квіти, веселі й яскраві.
І звоники сині, все дзень і дзелень.

А потім і золотом осінь прилине.
Торкнеться усього: дерев і землі.
Весь час так буває. Бо час- незупинний.
І ми лиш частинки-хвилинки малі.

Перший сніг

Перший сніг, білий сніг
Ковдрою на землю ліг.
Тітці – осені приніс
віз зими новин він віз.

Сніжинка

Метеликом сніжинка
Лягає на долоню.
Легенька, як пушинка,
І тане мимоволі.

Літо та осінь.

Тихесенько листя на землю спадає.
І осені літо дарує, що має:
Сонячні дні, повні тепла,
Ластівки розчерк гострий крила.

Квітів і трав аромат чарівний,
Птахів веселий спів весняний.
Райдуги барви після дощів,
Солодкий присмак малини кущів.

Осінь складе все у кошик вербовий,
Яблука й груші збере ще медові.
І з павучком на тонкій павутині
В синюю даль на світанні полине.

Біла ніч

Біла ніч розкрила крила
І навколо все накрила.
Біла ніч – це білий птах,
Що кружляє в небесах.

Біла ніч – це біле світло,
Дивовижне і розквітле.
Біла ніч – це білі чари,
Що сховались поміж хмари.

Білий сніг у білій ночі,
Він кружляє так, як схоче.
Біла ніч, в ній білі сни.
Хай збуваються вони